ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ КАЗОК У РОБОТІ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ Роботу з психологічними казками в школі можна проводити, реалізуючи найрізноманітніші стратегії та організаційні форми. У початковій школі зручним є проведення щотижневих 40-хвилинних занять у системі звичайних уроків. У рамках цієї програми, орієнтованої на розвиток самосвідомості школярів через психологічну казку, використовуються різноманітні психотехнічні, психогімнастичні ігри та вправи, малювання, ліплення з пластиліну, творчі завдання. Продемонструємо особливості психологічної роботи з казкою на прикладі трьох занять, присвячених «Казці про чарівні дзеркала».
КАЗКА ПРО ЧАРІВНІ ДЗЕРКАЛА В одному королівстві в родині рибалки народилася маленька дівчинка. Напере¬додні її народження в рибацьке село заблу¬кала нікому не знайома бабуся в старій, за¬латаній сукні, з великим ціпком у руках і малим мішком за плечима. Уночі тільки в хатині рибалки, де чекали дитину, горіло світло, і саме в цю хатину постукалася ба¬буся і попросилася переночувати. — Що ж! — сказав рибалка. — У нас тісно і пахне рибою. До того ж от-от має народитися дитина. Але не можна ж старій жінці ночувати на вулиці. Про¬ходь, знайдемо для тебе місце. — Дякую тобі, рибалко, — сказа¬ла бабуся. — Доброта людська ніколи не шукає подяки і зав¬жди її знаходить. Твоя доч¬ка буде щаслива в житті. З цими словами бабуся увійшла до хатини, і рибал¬ка постелив їй біля вогнища. До ранку на світ з'явилася маленька дівчинка, і батьки назвали її Карі. Ба¬буся ласкаво подивилася на дитину, взяла свій мішечок, дістала три малень¬ких дзеркальця і сказала рибалці: — Я хочу зробити твоїй дочці подару¬нок. Ці дзеркала чарівні. Але в чому їхні чари, вона дізнається, коли виросте. Рибалка подякував бабусі і з деяким по¬боюванням узяв дзеркальця. Коли бабуся пішла, він подивився в кожне з них, але скрізь побачив тільки своє бородате облич¬чя зі шкірою, що загрубіла від морського вітру. Рибалка знизав плечима і подумав: «Бабуся сказала, що вони чарівні, але, по-моєму, це звичайні дзеркальця». І він по¬клав їх далеко на полицю. Минуло шістнадцять років. Рибалка і його дружина забули про подарунок невідомої бабусі в день появи дочки на світ, а маленька Карі перетво¬рилася на чарівну дівчину, що дуже любила веселитися, вдя¬гати красиві сукні і милувати¬ся своїм відображенням у ста¬рому тріснутому дзеркалі. Якось біля берега на¬впроти рибацького села ки¬нув якір величезний і дуже красивий корабель. Від ко¬рабля відійшла шлюпка і причалила до берега. На пісок зійшли люди в багато¬му одязі, у капелюхах з яск¬равими перами і зі шпагами збоку. Відразу було видно, що це знатні вельможі. Серед них виділявся високий і красивий юнак з розумними і сумними очима. Рибалки вийшли на берег зустріти незвичайних гостей. Карі стояла неподалік у юрбі рибацьких дочок і дивилася на при¬бульців. При погляді на прекрасного юнака серце її завмерло. її батько як головний серед рибалок ша¬нобливо наблизився до мореплавців. — Вітаємо вас, хоробрі й працьовиті ри¬балки! — сказав високий юнак. — Я принц Агор і приплив сюди зі своїми супутника¬ми на прохання моєї матері — великої ко¬ролеви і чарівниці. Вона наказала мені саме у вас, серед ваших дочок знайти собі наречену. — Ласкаво просимо! — відповів старий рибалка. — Серед наших дочок багато пре¬красних дівчат. Вибирай будь-яку. Кожна матиме за честь стати нареченою принца з далекої країни. Принц і челядь оселилися в рибацькому селі. Щодня принц Агор ходив по оселях, знайомився з рибацькими дочками, робив їм подарунки, був дуже ввічливим і добрим, але очі його, як і раніше, залишалися сум¬ними. Усі дівчата села намагалися сподобати¬ся принцові, вдягали своє краще вбрання, пригощали його чудовими стравами, посміхалися йому. Бідна Карі з першої миті закохалася в принца і часто нишком спостерігала за ним, коли він бродив прибережними скелями або задумливо сидів на камені біля моря. їй теж, як і іншим, хот¬ілося сподобатися принцові, але в їхню хатину він ще не захо¬див. Якось Карі залишилася вдома сама. Поставивши на стіл старе з тріщин¬кою дзеркало, вона милувалася в ньому собою і зачісувала своє довге зо¬лотаве волосся. Раптом маленьке кошеня, граю¬чись, зачепило її сукню і трішки надірвало його. Карі розлютилася і, схо¬пивши свій дерев'яний капець, замахнулася на кошеня. Воно наляка¬лося і стрибнуло на стіл, а Карі, намагаю¬чись вдарити його кап¬цем, промахнулася — і вдарила просто по дзеркалу! Воно—дзинь! — і розкололося. Карі вирішила пошукати, чи немає в бу¬динку ще дзеркал, і от на верхній полиці в шафі вона знайшла цілих три маленьких дзеркальця: одне зі зворотного боку було зелене, інше — червоне, а третє — блакит¬не. Карі подивилася в зелене дзеркальце і побачила своє симпатичне личко з величез¬ними сірими очима і пухкенькими губка¬ми. «Яка я красива! — подумала Карі й по¬думала: — Цікаво, якої про мене думки принц? Чи видаюся я йому красивою?» Вона піднесла до обличчя червоне дзер¬кало й ледве не впустила його від подиву. Відображення було зовсім іншим! Не¬чітким, наче в тумані, розпливчастим. «Як дивно, — подумала Карі. — Це якісь незви¬чайні дзеркала. А що я побачу в третьому дзеркалі?» Вона поглянула в блакитне дзеркало і здивувалася ще більше. Звідти на неї ди¬вилося обличчя якоїсь іншої дівчини (їй спочатку так здалося): презирливо зіщу¬лені очі, капризні губки, неприємна усмі¬шка. Карі придивилася й побачила все-таки знайомі риси. Це було її обличчя, але воно дуже змінилося. — Що за дива? — скликнула вона вго¬лос. —Хто ж мені це пояснить? —Я поясню,—почувся тихий голос зни¬зу. Карі подивилася вниз і побачи¬ла на підлозі кошеня. Воно вмива¬лося лапою та спокійно говорило людським голосом: — Це чарівні дзеркала, пода¬ровані тобі доброю чаклункою на день народження. У зеленому дзеркальці ти ба¬чиш себе такою, якою ти уявляєш саму собі. У червоно¬му відображено те, як бачать тебе інші люди. Варто зага¬дати, чиїми очима ти хочеш подивити¬ся на себе — і будь ласка! А в блакитно¬му дзеркальці — відображення того, якою ти є насправді. Умившись, кошеня стрибнуло на підвіконня. —Але чому ж у мене в дзерка¬лах така різна зовнішність? — розгублено запитала Карі. — Чарівні дзеркала відображають не зовнішність,—муркнувши, сказало кошеня й уточнило: — Не тільки зовнішність. — Воно позіхнуло і вистрибнуло у прочинене вікно... — Почекай, тато, — перервала казку Юля. — Тут мені незрозуміло. Чому в чер¬воному дзеркальці відображення Карі було нечітким? —А в чиїх очах відображалася Карі в цей момент? —Ну... В очах принца. Вона ж про нього думала, коли дивилася у це дзеркальце. —Правильно. А хіба принц знає її близь¬ко? Знає, гарна вона чи погана, добра чи зла? — Ні, звичайно! Він її, може, і бачив тільки раз — на березі, коли приплив. — Ну от тому поки що і відображення нечітке. Юля трішки помовчала, про щось дума¬ючи. Потім сказала: —А! Тепер розумію, чому вона в блакит¬ному дзеркальці така... неприємна. —Ну і чому ж, Юля? —Тому що, хоч у неї обличчя і красиве, насправді вона все-таки не дуже добра: ледве не побила кошеня дерев'яним капцем і взагалі... —Добре. Дещо з'ясували. Продовжимо? Наступного дня принц Агор прийшов у гості в хатину батьків Карі. її мати спекла смачний пиріг і пригощала ним принца і його супутників. Карі сиділа за столом на¬впроти принца і дуже хвилювалася. її об¬личчя стало ще кращим від яскравого рум'янцю. Принц розповідав про свої подо¬рожі і, поглядаючи на Карі, іноді ледве по¬сміхався. Карі не могла вимовити й слова. До кінця розмови старий рибалка, батько Карі, запитав Агора: — Чи сподобалися тобі дівчата в нашо¬му селі, принце? Наприклад, дочка мого сусіда — Пента? Красуня, чи не так? А її сестричка Тора—добра душа! Слова батька дуже розлютили і злякали Карі: раптом принцові й справді сподоба¬лися ці дівчата? Але ж вона — Карі — кра¬ща! І хоча Пента і Тора були її подругами. Карі в цей момент ненавиділа їх, і вона зне¬нацька крикнула: —Та вони ж просто дурепи! Після цих різких слів усі замовчали. Принц Агор з подивом і сумом подивився на Карі, якій стало ніяково, видно, вона пошкодувала про сказане. Гості швидко попрощалися й пішли, а Карі схопила свої чарівні дзеркала, вискочила з будинку й сховалася в скелях, де її ніхто не міг поба¬чити. Вона подивилася в кожне дзеркало і розплакалася. Червоне дзеркальце показа¬ло, якою її зараз уявляє принц Агор: злісною, пихатою егоїсткою — набагато гіршою, ніж був її реальний портрет у бла¬китному дзеркальці. Карі звинувачувала себе за свої необдумані слова, за норовли¬вий характер, а в зеленому дзеркальці по¬ступово тануло обличчя безтурботної кра¬суні. І чим більше картала себе Карі, чим більше знаходила в собі поганого, тим гіршим ставало її відображення в зелено¬му дзеркальці. Адже воно показувало той образ, що складається в людини про себе саму. Минуло кілька днів. Принц Агор обійшов уже всі будинки в рибацькому селі, позна¬йомився з усіма дівчатами, але, видно, так поки що й не зробив вибору. Ніхто з рибаць¬ких дочок не міг похвалитися особливою увагою принца. Щовечора молодь села влаштовувала святкові гульбища з піснями і танцями. Але хоч принц співав і танцював разом з усіма, вільно й легко розмовляв і зі старими, і з дівчатами, і з їхніми батька¬ми, але в глибині його очей світився якийсь смуток. Карі теж кілька разів говорила з ним і навіть танцювала, але щовечора, зазира¬ючи в заповітне червоне дзеркальце, вона бачила там егоїстичну й трошки дурну дівчинку, тобто таку, якою її бачив принц Агор. Щоправда, тепер це відображення не було таким різким і в ньому навіть з'явили¬ся деякі приємні риси, але це було зовсім не те. Адже Карі мріяла про те, щоб принц полюбив її так само, як вона любила його. Іноді вона подумки просила червоне дзеркальце показати, якою бачать її бать¬ки, й одразу відображення ставало симпа¬тичним, веселим і безтурботним — наба¬гато кращим, ніж те, що здавалося прин¬цові. Але якщо вона намагалася сподобатися йому здатися кращою, ніж була насправді, то ввечері за допомогою червоного дзер¬кальця з гіркотою дізнавалася, що її образ в очах принца потьмянів і навіть погіршав. Вона вже не намагалася сподобатися Агорові й тільки здалека дивилася на ньо¬го, серце її сповнювалося ніжністю. Минали дні. Її батьки помітили, що Карі змінилася. Вона більше не лінувалася виконувати до¬машню роботу, стала уважнішою до батьків і привітною з подругами, хоча могла годи¬нами сидіти замислена. Часто вона ласка¬во пестила кошеня по пухнастій шерсті й розмовляла з ним, але у відповідь воно тільки муркотіло, наче ніколи не вміло го¬ворити по-людськи. Якось вона помітила, що її відображен¬ня в зеленому дзеркальці, тобто той образ, що уявляла вона сама, і в блакитному, тоб¬то її реальний образ, стали дуже схожими. І настав день, коли до кінця звичайного свята принц Агор оголосив мешканцям села, що прощається з ними. Музика стих¬ла, припинилися веселощі, танці й сміх. Усі були засмучені, тому що встигли полюби¬ти доброго й шляхетного принца. У тиші Агор сказав: — Мені дуже шкода прощатися з вами. Але мій час минув, а я не зумів виконати доручення моєї матері-королеви. —Хіба немає в нас гідних наречених?— з подивом і смутком запитав один з риба¬лок. — Є, але я шукав тільки одну-єдину, чий образ показала мені мати і кому я одразу віддав своє серце. Вона повинна була бути тут, але я не знайшов її, — з сумом відповів принц. У цю ніч Карі не змогла заснути від сліз і, вийшовши потихеньку з дому, вирушила побродити узбережжям. Раптом вона поба¬чила в темряві групу людей і серед них принца — вони йшли до величезної скелі, що ховалися в глибинах моря. Карі безшум¬но пішла за ними. Те, що вона побачила, вразило і злякало її. На самому нижньому виступі скелі, об який билися морські хвилі, люди зупини¬лися, один з них вбив у тріщину в кам'яній стіні велике залізне кільце. До цього кільця за руки і ноги важкими ланцюгами прику¬вали принца Агора. Один з тих, що супроводжували принца, нахилився до нього і з сумом вимовив: — Прощавай, принце. Нам дуже шкода робити це. Але ми не в змозі допомогти тобі. — Прощавайте, друзі, — відповів Агор, голос його був мужнім, але сповненим гли¬бокого смутку. — Ви зробили все, що мог¬ли. Передайте моїй матінці, що я прошу в неї пробачення за те, що не зумів виконати її наказ. Люди — а це були супутники принца з корабля—мовчки залишили похмуру ске¬лю. Агор один сидів на виступі. Він приту¬лився спиною до кам'яної стіни і завмер, наче очікуючи чогось. Карі вийшла через кущі, де ховалася до цього, і кинулася до принца. — Я звільню тебе! — гаряче скрикнула вона. —Хто ти? — різко обернувся Агор. — А, Карі! Ні, ти не можеш звільнити мене. Хутчіш іди звідси, наближається північ... —Я не піду, я допоможу! — Ні! — суворо сказав Агор. — Якщо ти не підеш, те загинеш разом зі мною. А Дра¬конові потрібний тільки я. —Драконові? Якому Драконові? Я нічо¬го не розумію! — Добре, я все поясню тобі, після цього ти підеш. Наді мною з дитинства тяжіє страшне закляття. У цей день—день Свого двадцятиріччя — я маю стати жертвою злісного Дракона. Зняти це закляття може тільки Любов, моя любов до однієї дівчини, чий образ показала мені мати у своєму ма¬гічному дзеркалі. Моя мати — королева й чарівниця—сказала мені, що я знайду цю дівчину у вашому рибацькому селі і коли впізнаю її, тієї ж миті впадуть злі чари і з мене спаде страшне закляття. Я довго шу¬кав її, але не знайшов. І тепер я стану жер¬твою Дракона, а ти маєш піти якомога швидше. —Тікаймо разом! — Ні. Закляття не можна порушити, інакше величезна біда спіткає все королів¬ство. —А чи є інший спосіб врятувати тебе? — Є... Але це неможливо! — Скажи мені! — Ні. Не скажу. Іди, Карі, прошу тебе! Карі стояла на колінах поруч із принцом і плакала від безсилля. Цієї миті щось м'я¬ке й пухнасте потерлося об її ногу. Це було кошеня. — Принц не скаже тобі, Карі, — промур¬котіло воно. — Тому що не хоче порятунку такою ціною. Для зняття злих чарів по¬трібно, щоб... Його останні слова заглушив гучний плескіт води. З чорних грозових хмар уда¬рили блискавки. Прогримів грім. З глибин моря здіймалося величезне чорне тіло Дра¬кона, вкрите бронзовою лускою. Жахлива голова повернулася в їхній бік і подивила¬ся на них червоними злісними очима. Карі дуже злякалася. Вона завмерла від жаху. — Біжи, Карі! — крикнув принц Агор, намагаючись підвестися на ноги. Ланцю¬ги заважали йому. Дівчина отямилась від страху і подиви¬лася на нього. Вона любила його. Вона зна¬ла, як його врятувати. Карі кинулася до самого краю виступу, на який летіли солоні бризки морських хвиль. — Ось я! — голосно крикнула вона. — Бери мене, Драконе! Я приношу себе в жер¬тву замість принца Агора! — Не смій, Карі! — закричав принц і кинувся до неї, розриваючи ланцюги. Вона обернулася, і в світлі блискавок він побачив її прекрасне обличчя. — Ти! Це ти! Я впізнав тебе! Ти — як дівчина з чарівного дзеркала моєї ма¬тері! —скрикнув принц Агор. Тієї ж миті почувся жахливий рев. Це кричав розлючений Дракон, що раптом став розсипатися, наче був з піску, і неза¬баром він весь зник, розчинився під товщею моря. За кілька секунд хвилі заспокої¬лися, вщухли блискавки, ущух вітер, і на¬стала тиша. Злі чари розвіялися. А на виступі скелі, взявшись за руки, сто¬яли Карі і принц Агор, з рук і ніг якого зви¬сали розірвані ланцюги. Біля їхніх ніг си¬діло маленьке кошеня і, наче нічого й не було, вмивалося. — Як же я міг одразу не впізнати тебе? —тихо запитав принц. — Я сама не могла впізнати себе в цих дзеркалах,—посміхаючись, відповіла Карі й дістала з кишені три коштовних дзер¬кальця. — Звісно! — сказав принц. — Ці чу¬додійні предмети подарувала моя мати-чарівниця, перетворившись на стару, тій самій дівчині, яку я шукав. Карі тримала перед собою всі три чарівні дзеркальця—зелене, червоне й блакитне. І у всіх трьох відображалося те саме облич¬чя —прекрасне, добре і щасливе. ЗАНЯТТЯ 1 Королівство Внутрішнього Світу Мета: — створення первинного уявлення про специфіку психічного; — підтримка мотивації на вивчення са¬мих себе; — ознайомлення з деякими правилами уроків «Психологічної абетки» (їхнє закріп¬лення). Необхідне обладнання: психологічні альбоми, кольорові олівці й фломастери для дітей, «візитки» дітей, шпильки, м'ячик, лялька Псі-Мага. Хід заняття 1. Організаційний момент Діти сідають за принципом «хлопчик— дівчинка», кладуть на край парти психо¬логічні альбоми й пенали. 2. Налаштування на заняття Вправа. «Привітання» Інструкція. Вітаю вас, діти, я рада зно¬ву з вами зустрітися на занятті «Психоло¬гічної абетки». Що я зараз зробила? Пра¬вильно, привітала вас. Як ви вважаєте, на¬віщо люди при зустрічі вітають одне одно¬го? Як вони роблять це? Чи можна вітати людину без слів? Як? (Розповісти). Діти розповідають, підносячи руки й от¬римуючи м'ячик від учителя. У випадку порушення правил занять «Психологічної абетки» психолог нагадує або пропонує дітям згадати й повторити ці правила. Психолог просить самих дітей сте¬жити за виконанням цих правил. Перше правило: хочеш сказати — піднось руку. Друге правило: на сигнал «тихо» (палець на губах) — рот на замок, тобто перестати розмовляти й закрити рота долонькою. Третє правило: розповідати всім можна, коли отримуєш м'ячик або на прохання психолога. А тепер кожний з вас вийде і привітає когось—всіх у класі або тільки деяких. Віта¬ти можна і словами, і без слів. Діти вітають одне одного. Психолог сте¬жить, щоб не залишалося дітей, яких не привітали. Психолог. Ось ми і привітали один од¬ного. Тепер на початку кожного уроку «Пси¬хологічної абетки» ми обов'язково по-різно¬му вітатимемо один одного. Розсілися по місцях. 3. Підготовка до сприйняття нового матеріалу Вправа «Вернісаж малюнків Псі-Мага в Королівстві Внутрішнього Світу» Інструкція. Яке було домашнє завдан¬ня на сьогодні? Правильно, ви малювали Псі-Мага. Яким ви його бачили, уявляли у своєму Королівстві Внутрішнього Світу? Зараз ми влаштуємо виставку-вернісаж цих малюнків. Відкрийте свої психологічні альбоми і знайдіть у ньому малюнок Псі-Мага. Розмістить цей малюнок на парті так, щоб інші діти могли легко його розгля¬нути. Тепер по черзі підходьте до малюнків, розгляньте їх уважно. Якщо щось не зрозу¬міло, запитуйте автора. Отже, першим іде... Діти за вказівкою психолога обходять усі парти й розглядають малюнки. Психолог. На виставці-вернісажі ви по¬бачили багато малюнків. Що в цих малюн¬ках вам сподобалося і здивувало? Що особ¬ливого в них ви помітили? Чи схожі між со¬бою малюнки Псі-Мага в Королівстві Внут¬рішнього Світу? А Псі-Маги, намальовані різними дітьми? Діти по черзі, отримуючи від психолога м'ячик, діляться своїми враженнями від виставки малюнків. 4. Робота з теми Психолог. Отже, ви помітили, що ма¬люнки Псі-Мага не схожі один на одного, дуже різні. Чому так, адже Псі-Маг ось та¬кий (показати ляльку Псі-Мага), а на ма¬люнках він дуже різний, несхожий. Як ви вважаєте? Правильно, Псі-Маг є різним на ваших малюнках Королівства Внутрішньо¬го Світу, тому що в кожного. Королівство Внутрішнього Світу особливе, не схоже на інші. І з цим Королівством ми ознайомимо¬ся на наших заняттях. Хочете довідатися про це чарівне і загадкове Королівство? Я розповім. У Королівстві Внутрішнього Світу є свої жителі. Там живуть Правитель і його помічники, Псі-Маг, охоронці, прикордон¬ники та вчені, художники, музиканти й ре¬місники. На уроках ми довідаємося, за яки¬ми законами живе це чарівне королівство. Провідником і помічником у нашій подорожі Королівством Внутрішнього Світу буде Псі-Маг, Психологічний чарівник, з яким ви вже знайомі {показати ляльку Псі-Мага). Зараз він тут, будь-якої миті він може перенести¬ся у ваше Королівство Внутрішнього Світу. Ви з ним можете зустрітися там, коли захо¬чете. Треба тільки мовчки заплющити очі (прикрити їх долоньками) і уявити чарівне королівство з його жителями, будинками, з Правителем і його палацом. Там зараз зна¬ходиться і Псі-Маг. Уявили? Розгляньте уважно Псі-Мага (одяг, взуття, шапочку), що його оточує. Що ви (бачите, чуєте) спостері¬гаєте в Королівстві, які події там відбувають¬ся: приємні чи неприємні? Як Псі-Маг бере участь у цих подіях? Тепер поступово, не по¬спішаючи, розплющте очі. Приберіть від них долоньки. Усе, що ви спостерігали, бачили і чули у своєму Королівстві Внутрішнього Світу: жителі, їхні будинки, площа Псі-Мага, події — намалюйте в психологічному аль¬бомі. Психолог підходить до кожного, і дити¬на індивідуально ділиться своїми вражен¬нями. Психолог. Діти, намалюймо схематич¬ну карту свого Королівства Внутрішнього Світу. Не забудьте намалювати знайомий уже вам значок Псі (?). Що він означає? Чи є він емблемою, значком Королівства Внут¬рішнього Світу? Усе, на чому намальова¬ний цей значок, стосується Королівства, пов'язано з Королівством Внутрішнього Світу. 5. Розмивка Гра «Чотири стихії» або «Слухай зву¬ки: тополя—верба» (див. Чистякова М.И. Психогимнастика.—М., 1995.—С. 66). Інструкція до гри «Чотири стихії». По¬граємо в гру на увагу. Вона називається «Чотири стихії». Це земля, вода, повітря, вогонь. Якщо я скажу земля, — потрібно при¬сісти навприсядки і доторкнутися руками до підлоги. Якщо я скажу вода, — ви стоячи витя¬гаєте руки вперед і робите плавальні рухи. Якщо я скажу повітря, — ви стоячи підводитеся на носочки й піднімаєте руки вгору. Якщо я скажу вогонь, — ви стоячи кру¬тите руками ось так (у ліктьових і зап'яст¬них суглобах). Зрозуміло? А зараз потренуємося. Той, хто помиляється, може виправляти помил¬ку. Почали. (Замість гри «Чотири стихії» можна використовувати гру «Слухай звуки: тополя—верба».) Інструкція до гри «Слухай звуки: топо¬ля — верба». Станьте в коло, потилиця в по¬тилицю. По команді «почали» ви йдете по колу. Після плескання в долоні ви стаєте в нерухому позу «верби» (ноги на ширині плечей, руки звисають вільно вздовж тулуба, голова нахилена ліворуч, на обличчі—сум). Після другого плескання в долоні продов¬жуєте рухатися по колу. Після притупуван¬ня ви стаєте в нерухому позу «гордої тополі» (п'ятки разом, носки нарізно, руки підняті над головою, дивитеся на кінчики пальців, на обличчі — гордість). На друге притупу¬вання ви продовжуєте рух по колу. Той, хто помиляється, вибуває з гри і сідає на місце. Почали. Після гри діти по команді психолога роз¬саджуються по місцях. 6. Час книги Психолог, настав час книги, коли ми будемо читати і слухати цікаві книги, з яких ви багато довідаєтеся про себе та про інших людей. Сьогодні ми слухаємо казку з книги «Психологія для малят». Сіли правильно, прикрили очі й мовчки, уважно слухаємо «Казку про чарівні дзеркала». Вдома до цієї казки ви намалюєте малюнок. Психолог читає фрагмент «Казки про чарівні дзеркала» з книги І.Вачкова «Пси¬хологія для малят» (7—8 хв.). Психолог. Продовження казки ми дізналися на наступному занятті. Що ви дізналися з прочитаної казки? 1. Як звуть дівчинку—головну героїню? 2. Що незвичайного трапилося в день появи Карі на світ? 3. Якою стала Карі через 16 років? 4. Які важливі події відбулися в рибаць¬кому селі? Діти по черзі після отримання м'ячика відповідають на запропоновані запитання. Домашнє завдання Намалювати в психологічному альбомі те, про що ви дізналися з «Казки про чарівні дзеркала», тобто ілюстрацію до казки, як це роблять художники. 7. Підбиття підсумків Психолог. Що нового ви дізналися сьо¬годні на уроці? {Емблема, королівство, ге¬рої книги.) Що таке Королівство Внутріш¬нього Світу? Хто там живе? Що в ньому відбувається? З якими героями ви познайо¬милися в «Казці про чарівні дзеркала»? ЗАНЯТТЯ 2 Казка про чарівні дзеркала Завдання: — ознайомлення дітей з основними складовими «Я»- образу людини; — підтримування мотивації дітей на вивчення самих себе й усвідомлення себе в очах інших; — закріплення правил занять «Психоло¬гічної абетки». Необхідне обладнання: психологічні альбоми, фломастери для дітей, «візитки», м'ячик, «трафаретки» дзеркал. Хід заняття 1. Організаційний момент Діти розсаджуються за принципом «хлопчик-дівчинка», кладуть на край парти психологічні альбоми й пенали: Психолог говорить, чому буде присвячений урок. 2. Налаштування на заняття Вправа «Незвичайне привітання» Інструкція. На початку кожного уроку «Психологічної абетки» ми будемо вітати один одного. Сьогодні ми привітаємо один одного незвичайно, без слів—поглядом, по¬смішкою, долоньками, плечами, колінками, ступнями, ліктями тощо. При цьому необхід¬но виявляти фантазію та винахідливість.
Вправа «Допоможи вгадати ві¬зитку» Інструкція. Зараз я з вашою допомогою вгадуватиму, чия це візитка в мене в руках. Як ви мені будете допомагати? Мовчки, тільки поглядом і посмішкою показувати, хто ж автор візитки. Якщо я йду в правиль¬ному напрямку, то ви сильно і радісно по¬сміхаєтеся. Якщо я помиляюся, то ви насу¬питеся (посмішка згасає) і поглядом, а не руками, показуєте, де автор візитки. Пока¬зувати руками і говорити не можна. 3. Підготовка до сприйняття нового матеріалу Вправа «Вернісаж домашніх малюнків» Вправа для пожвавлення в пам'яті подій з прочитаного на минулому занятті фраг¬мента «Казки про чарівні дзеркала». Яке було домашнє завдання на сьо¬годні? Правильно, ви малювали прочита¬ну на минулому занятті казку. Як нази¬вається казка, яку ми слухали? Зараз ми влаштуємо виставку домашніх малюнків. Діти демонструють всім однокласникам або тільки психологові свої малюнки. Авторів найкращих малюнків психолог викликає в центр класу і просить розповісти, що нама¬льовано, своїми запитаннями допомагає ди¬тині передати основний зміст малюнка. 4. Час книги Читання фрагмента «Казки про чарівні дзеркала» до розмови Юлі з татом, психо¬лог перевіряє розуміння змісту прочитано¬го за допомогою навідних запитань. — Що показують зелене, червоне і синє дзеркала? — Чому така різна Карі в цих дзерка¬лах? Психолог продовжує читання казки і дочитує її до слів «Минуло кілька днів...». 5. Робота з теми Вправа «Відображення в чарівних дзеркалах» Інструкція. Діти, відкрийте свої альбо¬ми і за допомогою картонного трафарету намалюйте "кольоровими фломастерами, олівцями три кольорових дзеркала. Якого вони кольору? Пригадайте, що можна побачити в зеле¬ному, червоному, синьому дзеркалах. А те¬пер намалюйте, що побачила Карі спочат¬ку в зеленому дзеркалі, потім у червоному, а потім у синьому (зображення Карі в трьох дзеркалах). Під час малювання психолог обговорює по можливості з кожною дитиною, чи різні були зображення Карі в чарівних дзерка¬лах і чому вони різні, якою уявляє себе Карі? Якою уявляє її принц Агор? Якою вона є насправді? Психолог читає продовження казки до слів «Якось наприкінці...»і перевіряє розу¬міння її змісту за допомогою запитань: — Чи змінилася Карі? — Якою вона була раніше і якою стала зараз? Домашнє завдання Домалювати вдома, що побачила Карі в трьох чарівних дзеркалах, якою вона поба¬чила себе в них?
6. Підбиття підсумків Психолог — У чому полягає чарівність кожного дзеркала? —Які зображення бачить Карі в дзерка¬лах: різні чи однакові? ЗАНЯТТЯ З Казка про чарівні дзеркала (завершення) Завдання: — зміцнення інтересу дітей до вивчен¬ня самих себе; — розвиток рефлексії; — закріплення знань з основних скла¬дових «Я»- образу людини. Необхідне обладнання: психологічні альбоми, фломастери або кольорові олівці, м'ячик, «трафаретки» дзеркал. Хід заняття 1. Організаційний момент Розсаджування, розглядання облад¬нання, актуалізація правил занять «Пси¬хологічної абетки». 2. Підготовка до сприйняття нового матеріалу Вправа «Мої плюси і мінуси» Психолог. Давайте спробуємо без дзер¬кала подивитися на себе і визначити, що в нас є хорошого і що поганого. Розділимо аркуш «Психологічного альбому» навпіл вер¬тикальною рискою. Ліворуч у верхній час¬тині намалюємо плюс, а в правій частині — мінус. За допомогою малюнків або якихось символів спробуємо відобразити, як ми ро¬зуміємо самих себе, що нам у собі подо¬бається і що не подобається. Діти малюють у своїх альбомах. Під час цієї роботи, що триває близько 10 хв., пси¬холог ходить по класу й індивідуально роз¬мовляє з учнями з приводу їхніх малюнків. Обговорюють питання: —Чи складно було шукати в собі хороше і погане, а потім зображувати це? — Чому це було складно? Пожвавлення подій з «Казки про чарівні дзеркала» за допомогою перевірки домаш¬нього завдання — малювання зображень Карі, яка змінилася. Психолог. Удома ви намалювали зобра¬ження Карі в чарівних дзеркалах. —Діти, у чому полягають чари зеленого дзеркала? А червоного? А синього? — Що побачила Карі в зеленому дзер¬калі? У червоному? У синьому? —Пригадайте, подивившись на свої ма¬люнки, якою вона себе уявляла? Якою її бачив принц? Якою вона була насправді? — Однаково чи по-різному намалювали зображення Карі в зеленому, червоному і синьому дзеркалах? Психолог просить дітей згадати, що відбулося з Карі останнім часом. У разі по¬треби читає уривок з «Казки про чарівні дзеркала» від слів «Так минали дні за дня¬ми» до слів «Якось наприкінці...». Психолог — Чи змінилася Карі за останній час? Якою вона була раніше і якою стала те¬пер? — Чому стали схожими відображення Карі в зеленому й синьому дзеркалах? — Чи змінилося її зображення в черво¬ному дзеркалі? Чому? Діти, а зараз за допомогою трафареток знову намалюйте три чарівних дзеркала. Намалюйте, якою тепер себе бачить Карі в зеленому і синім дзеркалах після зміни її поведінки. Намалюйте зображення Карі в червоному дзеркалі. Психолог може викликати найкмітливішого учня до дошки, щоб він намалював там нові зображення Карі в дзеркалах. 3. Час книги Читання продовження «Казки про чарівні дзеркала». Психолог читає закінчення казки, але останнє її речення не прочитує до кінця («І у всіх трьох дзеркалах відображалося...»). Психолог — Діти, що відображалося у всіх чарів¬них дзеркалах наприкінці казки? Якою в них побачила себе Карі? — Як ви вважаєте, чому так відбулося? Кожна дитина висловлює свою думку, по¬яснює, чому так вважає. Обговорення цьо¬го питання необхідно провести досить док¬ладно і не кваплячись. Важливо, щоб діти самі дійшли висновку, самі обґрунтували й пояснили його. Бажано зафіксувати, хто саме з учнів правильно встановив значен¬ня кожного з відображень, які помилки зро¬били інші учні. Чи намагаються діти про¬водити аналогії з собою, «приміряти» на себе ситуації казки? Чи багато учнів так і не зуміли встановити різницю між різни¬ми частинами «Я» - образу? 4. Робота з теми Вправа «Яке дзеркало я хочу» Інструкція. Діти, чи хотіли б ви мати такі чарівні дзеркала? Звичайно ж, так! Якби можна було взяти тільки одне дзеркало, то яке з трьох чарівних дзеркал ви хотіли б мати в себе? Чому і навіщо? Намалюйте у своїх альбомах і спробуйте пояснити свій вибір. Психолог опитує кожного учня, вислухо¬вує його думку, аргументацію вибору, фіксує вибори дітей. Якщо дитина вибирає червоне дзеркало, то необхідно поцікави¬тися, у чиєму уявленні вона хотіла б поба¬чити себе в червоному дзеркалі. Психолог може кількісно обробити вибори дітей. Ці дані дадуть йому дуже цікавий матеріал для подальшого аналізу. 5. Підбиття підсумків Психолог. Такі чарівні дзеркала бува¬ють тільки в казках. Але і без них кожна людина якось по-особливому уявляє саму себе. Певним чином її бачать інші люди. Насправді людина може бути зовсім іншою, ніж уявляє себе сама або ніж її ба¬чать інші люди. Перед тобою знову три чарівних дзеркала. Намалюй у них себе таким... — Яким ти уявляєш сам (сама) себе. —Яким ти хочеш бути. —Яким тебе бачить... (на вибір).
| 
