СВОЯ СПРАВА
ВИБІР ПРОФЕСІЇ
Яка глибока думка закладена у словосполученні «вибір професії», скільки викликає воно емоцій і сподівань, породжує проблем! Це не просто вдало чи невдало прийняте в юності рішення, а часом щаслива або розбита доля, активне, творче, радісне життя чи пасивне, байдуже існування. Зрештою, це ще одна з важливих складових і умов людського щастя, усвідомлення своєї корисності для людей або відчуття «маленької людини» — гвинтика, виконавця чужої долі. Ким бути? Це питання ставив, ставить і буде ставити кожен із вас. Тетяна ВЛАСКО, психолог ЗОШ № 19, м. Полтава
В одному з оповідань Марка Твена гово¬риться про те, що в раю немає ні ан¬гелів, ні святих, ні неробства, а живуть люди таким самим трудовим життям, як і на грішній землі. Відрізняється рай від землі лиш одним: там кожен займається своєю справою. Невідомий на землі швець стає після смерті славетним полководцем, а бездарний за жит¬тя генерал, що має каліграфічний почерк, задоволений у штабі скромною посадою пи¬саря. Письменник, який набрид чи¬тачам нудними романами, знаходить своє справжнє покликання у про¬фесії токаря. Людина, яка випадково стала педагогом і все життя мучила і учнів, і себе, чудово справляється з обов'язками бухгалтера. Людина вибирає справу. Але ж і справа вибирає людину. Є люди, які найкращі роки свого життя при¬свячують вирощуванню журавлини і заклопотані збереженням боліт, інші вбачають сенс своєї праці саме в тому, щоб осушувати, знищувати болота; деякі професіонали закохані в метал, інші є гарячими прихиль¬никами того, щоб метал замінити пластмасою. Як зробити, щоб інте¬реси людини і справи співпадали? Що означає — «людина на своєму місці» і що трапиться, якщо вона зай¬ме чуже ? То що ж таке професія? Про¬фесія — це певний вид праці. Люди однієї професії працюють у різних куточках країни, на різних підпри¬ємствах, і, звичайно, не знайомі між собою. Але ж вони зайняті однією справою, і це їх зближує. Люди однієї професії мають схожі інтереси, знання, уміння й навички. Іноді під час вибору про¬фесії говорять, що вона «легка» або «важка», «чиста» або «брудна». Мабуть, чистота чи бруд залежать передусім від людей. Спірним є питання, що чистіше — книжковий пил чи дорожний. Чистота — річ рукотворна. У кожній професії є свої різновиди праці, які називаються спеціальностями. Наприклад, не¬має «вчителя взагалі», а є вчитель української мови, біології, географії, математики. Так само немає «слюсаря взагалі», а є слюсар аварій-но-відновлювальних робіт у водопровідному господарстві, слюсар з виготовлення деталей вентиляційних систем, слюсар-інструментальник тощо, а всього слюсарних спеціальностей можна назвати понад сотню. Як знайти своє покликання? Певною мірою відповідь на це запитання ви отримаєте на наших заняттях з курсу «Крок до самопізнання». Конкретних рецептів, звичайно, не буде, їх просто не існує. Мудро сказав німецький поет Ґете: «Пізнати себе можна тільки в дії, але ніколи — через споглядання». Розуміти це треба так: щоб виз¬начити, до чого у вас покликання, яка праця найбільше до душі, треба спробувати щось робити самому, а не пасивно спостерігати за працею інших. Перш ніж продовжувати роз¬мову про професії, послухайте розповідь про розсудливого віслюка (оповідання склав чер¬нець на ім'я Буридан). «Якось так трапилося, що віслюк опинився на однаковій відстані від двох однакових оберемків сіна. Один ліворуч, інший праворуч, обидва такі само гарні, і оби¬два — на однаковій відстані. У віслюка не було підстав для вибору якогось одного оберемка, і він здох з голоду.» Тож і майбутній професії завжди передує її вибір. І у вас для цього є всі підстави. Передусім є з чого вибирати, оскіль¬ки професій дуже багато. Хочете дізнатися, скільки професій знаєте ви? Візьміть аркуш паперу, запишіть у стовпчик алфавіт від А до Я. Потім навпроти кожної букви запишіть професії, які починаються з неї. Наприклад, А — автослюсар, агроном; Ж — журналіст тощо. Тепер підрахуйте загальну кількість записаних вами професій. Щоб вибрати собі якусь, треба більше дізнатися про те, які вони є. Якщо шукати одну-єдину професію, то ймовірність правильного вибору надзвичайно мала. Можна використати спосіб, який побу¬тував ще на Русі, коли найрозповсюдженіші професії закріплювалися за селами. Так, з одного села виходили тільки бондарі, з іншо¬го — тільки стельмахи. Були відомі поселення каменярів, теслярів, склодувів. Коли професій було порівняно мало і вони передавалися з покоління в покоління, то не було й проблеми пошуку з вибором між покликанням, пре¬стижністю і можливостями. Зараз становище змінилося. Кожна людина вільна обирати собі професію, а професій стало у 200 разів біль¬ше, ніж сто років тому. Але це й ускладнює життя. Адже легше жити, не розуміючи і не вибираючи. Щоправда, є наука, яка полег¬шує пошуки своєї професії—профорієнтація (психологія). Останнім часом вийшло чимало книг, присвячених цьому питанню. Але ніхто не може гарантувати правильного вибору про¬фесії. Остаточне рішення ви приймаєте самі, ніхто не має права вам його нав'язувати. Оби¬раючи професію, пам'ятайте, що ні тепер, ні в найближчому майбутньому суспільство, на жаль, не спроможне надати всім своїм громадянам роботу винятково за їхніми здіб¬ностями. Воно може запропонувати тільки такі види праці і такі професії, які відповіда¬ють реальним потребам різних сфер вироб¬ництва, науки чи культури. І ви повинні самі враховувати сьогоднішні практичні потреби суспільства, постійно приміряти своє осо¬бисте «хочу» до того, що насправді «треба». Важливо усвідомити, що хоч яку професію ви оберете, необхідність відповідати вимогам обраної спеціальності обов'язкова, що вибір навіть дуже потрібної суспільству професії без урахування інших чинників може спри¬чинитися до помилок. Можна навести такий приклад. Дівчина захотіла стати вчителькою. А чому б і ні? І ось вона вступає до педуніверситету, навіть відмінно складає заліки, іспити. Однак її обтяжує спілкування з дітьми, не захоплює практика в школі, робота вчителя видається нудною. Перед уроком вона важко зітхає: «От, уже час іти до свого зоопарку». Зростає потік тяжких переживань, і вже з дипломом молодого спеціаліста вона залишає педаго¬гічну працю, шукає іншу роботу. Через де¬який час виявляється, що й інша робота їй не до душі. Отож людина, не врахувавши своїх здібностей, змушена була залишити почату справу, закреслити роки життя. І ще приклад. Учневі подобається старший брат-льотчик — дотепний, веселий, винахідливий. Прагнучи наслідувати його в усьому, хлопець вирішує стати пілотом цивільної авіації. Можливо, це й непогано, але захоплення кимось ще не є вагомою підставою для вибору власної спра¬ви. Адже бути усміхненим дотепником — не головне для льотчика. Трапляється, коли професію вибирають під впливом товаришів, як кажуть, за компанію. Чому такий вибір вважається хибним? Та з тієї ж причини, з якої і взуття ми вибираємо за своїм розміром і смаком, а не купуємо те, що підходить нашим друзям. Треба розібратися у своїх здібностях, нахилах і можливостях, «приміряти» до себе ту чи іншу спеціальність, дізнавшись про неї якомога більше, а потім зробити вибір. Нічого спільного з цим не має, наприклад, така відповідь: «Збираюся стати телеграфісткою, але зустріла знайомих дів¬чат, вони розповіли про роботу телефоністки, і мені це сподобалось. Тут з різними містами і країнами можна говорити». Приклади переконують, що правильний ви¬бір професії передбачає не лише бажання юна¬ка або дівчини присвятити себе тій професії, на яку великий попит, а й враховувати свої здібності та інтереси. А останнє зробити нелег¬ко. І щоб свідомо і вільно обирати професію, треба дотриматися принаймні трьох умов: бути поінформованим про інші професії, знати свої індивідуальні особливості; уміти співставити свої особисті риси з тими вимогами, які ставить певна професія і спеціальність. Вибір професії — найважливіше рішення, яке необхідно прийняти в підлітковому віці. На жаль, багато підлітків недостатньо знають про конкретні особливості кожного виду діяль¬ності і не завжди враховують свої професійні інтереси і вподобання, обираючи професію. Одним із головних питань для учнів підлітко¬вого віку, їхніх батьків, вчителів стає питання вибору напрямку подальшого навчання. Про¬фесійне визначення пов'язане з персональним. Як прийняти рішення — обрати такий шлях, який би був цікавий юній особистості, сприяв розвитку, удосконаленню її знань і вмінь та допоміг у дальшому самовизначенні?.. Аби встановити найбільш вдалий профіль навчан¬ня, спеціальною дослідницькою групою прак¬тичних психологів «Психодіагностичний суп¬ровід допрофільної підготовки» було розроб¬лено курс занять «Кроки до самопізнання. Журнал для визначення профілю навчання». До видання включено тести, анкети, бланки для відповідей, стимульний матеріал, а також різного роду інформацію для учнів. Журнал «Кроки до самопізнання» пропонується для використання на виховних годинах практич¬ним психологам та класним керівникам. Про¬грама занять, розробки уроків та рекомендації по роботі з журналом приведені у методичній розробці для психолога та педагога. Журнал «Кроки до самопізнання» — саме для підліт¬ків і юнацтва. Його мета — підвищення рівня психологічної обізнаності про свої індиві¬дуальні особливості, схильності, інтереси і можливості. Робота з журналом спрямована на активізацію процесу самопізнання. Це до¬поможе зробити усвідомлений, осмислений вибір профілю навчання.
МОЇ ІНТЕРЕСИ І ВПОДОБАННЯ З'ясування провідних інтересів Мета: навчити визначати профіль, тип, провідні інтереси майбутньої професії на ос¬нові самооцінки схильностей та інтересів; ознайомити з поняттями «здібність», «впо¬добання», «інтерес»; сприяти формуванню стійких зацікавлень. Матеріали: журнал «Кроки до самопізнан¬ня», стікери, ручки, демонстраційний ма¬теріал (схема), роздатковий матеріал, уривок з роману Марка Твена «Том Соєр».
ХІД ЗАНЯТТЯ Організаційна хвилина Вступне слово Психолог. У житті кожної людини настає момент, коли потрібно замислитися над пи¬танням: «Хто я? Чим відрізняюсь від інших людей ? Чим схожий на них ? ». Відповіді мож¬на шукати все життя, і немає ніякої гарантії їх знайти. Наука, покликана допомогти знайти ці відповіді, називається психологія. Ознайо¬мившись з її основами, ви, крім задоволення від самого процесу самопізнання, зможете застосовувати ці знання у вирішенні прак¬тичних питань. Розглянемо актуальну для вас проблему. Аби уникнути помилок при виборі професії, про що ми будемо говорити докладніше, не¬обхідно уявляти свої реальні інтелектуальні і психофізіологічні можливості, спеціальні здібності, інтереси і схильності. Ці знання не¬обхідно співвіднести з вимогами професії до людини. Але цього зараз вже мало. Формаль¬но, кожна людина нашої країни має право на вибір професії, роду занять і місця роботи. Однак ситуація на ринку праці складається таким чином, що навчання за обраною спе¬ціальністю для багатьох стає недоступним через: • високі вимоги, які ставлять перед абітурієнтами (це, в першу чергу, так звані «престижні» професії і ті, які передбачають особливу обдарованість, особливий талант). Як ви гадаєте, які це професії? Які вимоги вони ставлять перед людиною? • Вартість навчання, яка часто вища за доходи більшої частини населення (йдеться про навчання на комерційній основі, тобто платне). За цих умов особливо актуально правиль¬но вибрати подальший профіль навчання, а потім професію, оскільки вимоги професії до людини повинні співпадати з її психофізіоло¬гічними особливостями. Правильному вибору заважає дефіцит знань про самі професії, невміння оцінити власні здібності, інтереси, схильності і співвіднести їх з конкретною професією. А цьому і вчить курс «Крок до самопізнання». Кожен з вас не тільки неповторний, але й непізнаний до кінця, тому що складніше від людини природа нічого не створила. А пізнавати себе, вивчати щось нове — цікаве заняття. Галузь психології, яка займається «вимірюванням» різних рис людини, нази¬вається психодіагностикою. Ця наука вимагає суворого дотримання певних правил. Пер¬ше — психолог, як і лікар, повинен зберігати конфіденційність. Друге правило — відвер¬тість. Отримана інформація буде достовірною тільки тоді, коли ви серйозно і щиро відпові¬даєте на питання і виконуєте запропоновані завдання. Для того, щоб зазирнути в себе, потрібна мужність. Імовірно, хтось злякаєть¬ся нагоди виявити у собі щось нове. А щодо са¬мих тестів: їх використовують для з'ясування здібностей людини і прогнозу її поведінки вже давно. Один з перших психологічних тестів відомий з Біблії, з Книги Суддів. На військо полководця Гедеона, втомлене після виснажливого переходу, чекала тяжка битва з медіанитянами. Щоб відібрати найстійкіших бійців, полководець велів їм напитися з дже¬рела. Частина втомлених воїнів, вставши на коліна, жадібно пила воду. Інші, не втрачаючи гідності, черпали воду долонями. Вони-то і склали потім добірний загін. Здібності — це риса особистості. Від здіб¬ностей залежить якість виконання діяльності, її успішність і рівень досягнень, залежить те, як ця діяльність виконується. Російський психолог Б. Тєплов виділив такі три основні ознаки поняття «здібності»: • це індивідуально-психологічні особли¬вості, які відрізняють одну людину від іншої; • це не будь-які індивідуальні риси, а лише ті, які стосуються успішності виконання будь-якої діяльності або багатьох діяльнос¬тей; • «здібність» не зводиться до тих знань, навичок та вмінь, які вже вироблені в цієї лю¬дини. Таким чином, можна сказати, що здіб¬ності — це індивідуально-психологічні риси, які є умовами успішного здійснення певної діяльності та динаміки оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Як ви вважаєте, здібному учню все дається легко і швидко? Психологи довели, що діти з підвищеними розумовими здібностями — ве¬ликі трударі. Той факт, що здіб¬ному учню багато чого дається легко й швидко, не принижує схильності до праці. Недостат¬ній потяг до діяльності є недолі¬ком самої обдарованості. При одних і тих же розумових даних, але при стійкішій потребі в за¬няттях, здібності розвиваються набагато повніше. Чому ж люди, докладаючи однакових зусиль у тій чи ін¬шій галузі, досягають різних результатів? Відмінності в здібностях не можна пояснити тим, що ті чи інші риси передаються від покоління до покоління, від батька до сина, від сина до онука, як естафета. Правда, деякі факти нібито свідчать на користь спадкової передачі здібностей. Особливо вражає історія родини Бахів. Вперше музичні здібності тут вияви¬лися в 1550 році. Першим був пекар В. Бах, який після своєї роботи відводив душу музи¬кою і співом. З його двох синів починається безперервний ряд музикантів Бахів, які були відомі в Німеччині протягом двох століть. У родині Бахів більше шістдесяти музикан¬тів, з них більше двадцяти — видатні. Але світову славу цій родині приніс геніальний композитор Йоган Себастьян Бах. У родині Моцарів нараховувалося п'ять музикантів, серед Гайднів — два, в Йогана Штрауса, ав¬тора прекрасних віденських вальсів, батько також був композитором. Відомі династії артистів, художників, лікарів... Невже у всіх подібних випадках здібності спадково передаються так, як колір очей чи форма носа? Звісно, ні. На кожен такий випадок можна навести сотню інших, коли здібності дітей чи батьків не співпада¬ють. Швидше всього, тут діє не біологічна, а так би мовити, соціальна спадковість. Син лікаря стає лікарем, дочка вчительки всту¬пає до педагогічного університету не через вроджену визначеність, а тому, що з дитин¬ства вони пізнали і полюбили професії своїх батьків. Дитина не народжується з готовими здібностями, тобто такими особливостями будови мозку, органів чуттів і руху, які і є природними передумовами розвитку здіб¬ностей. Задатки багатозначні. Це означає, що на їхній базі можуть виникнути різно¬манітні здібності. Так, гостра спостереж¬ливість, хороша зорова пам'ять може увійти в структуру здібностей і художника, і слід¬чого, і геолога. Для правильного вибору професії необхід¬но уявляти собі ті вимоги, які вона ставить пе¬ред людиною, а також знати свої індивідуально-психологічні особливості, щоб мати змогу порівняти їх із цими вимогами. У короткому слові «інтерес» ховається велика сила, за до¬помогою якої можна досягти в будь-якій про¬фесійній діяльності. Інтереси мають велике значення в житті людини. Вони спонукають оволодівати знаннями, розширювати кру¬гозір, допомагають перемагати перешкоди. Інтереси розрізняються за змістом (музичні, технічні), обширом (широкі, різнобічні або вузькі, спрямовані тільки на один предмет або його характеристику), за глибиною (глибокі або поверхневі), тривалістю (стійкі і нестій¬кі). Інтереси можуть переходити в нахили — прагнення займатися певною діяльністю. Між інтересами і нахилами багато спільного, але є і відмінність. — Як ви гадаєте, яка? Інтереси виражаються формулою «ХОЧУ ВСЕ ЗНАТИ», а нахили «ХОЧУ РОБИТИ, ДІЯ¬ТИ».
ОСНОВНА ЧАСТИНА. ПРАКТИЧНА РОБОТА Завдання 1 Прочитайте твердження і позначте те, яке відображає ваше ставлення до проблеми ви¬бору професії. • Ти уникаєш думки про те, що буде, коли ти закінчиш школу. Тобі здається, що все може вирішитися само собою. Ти кидаєш все на самоплин, гадаючи, що від долі не вте¬чеш. • Ти не думаєш про завтрашній вибір, тому що у тебе є авторитетні друзі. З ними ти почуваєшся впевнено. Ти не любиш приймати рішення і тебе цілком влаштовує, що автори¬тетні друзі зроблять це за тебе. • Ти використовуєш будь-яку нагоду, щоб дізнатися більше про себе і світ професій. Тобі цікаво робити те, що ніколи раніше не доводилося. І при цьому у тебе немає почуття страху, що не вийде. Ти знаєш, що можливості людини багатогранні, і хочеш знати свої. • Ти певен, що можеш обрати професію самостійно. У тебе є один або кілька варіан¬тів вибору професії, ти знаєш, що це за про¬фесії, де їх можна «отримати», які вимоги вони пред'являють людині. Ти прагнеш, аби спеціаліст підтвердив правильність твого ви¬бору.
Завдання 2 Виявіть свої нахили (методика самооцін¬ки схильностей та інтересів, диференційно-діагностичний опитувальник інтересів за Є. Климовим). Є. Климов запропонував класифікацію професій, суть її полягає в тому, що залежно від особливостей основного предмету праці всі професії поділяються на п'ять головних типів. Професії першого типу — «людина — природа» об'єднують ботаніків, лісників, агрономів, ветеринарів і т.д. Назва підка¬зує, що ці професії полягають у вивченні і використанні корисних копалин землі, води, атмосфери, а також живих організ¬мів — рослин і тварин, тобто неживої і живої природи. Професії другого типу — «люди¬на — техніка» — це слюсарі, інженери, мо¬тористи, швачки, водії... Люди цих професій займаються машинами, механізмами, транс¬портними засобами, тобто технікою. Ті, хто мають справу з різними умовними знаками, шифрами, кодами, формулами належать до третього типу професій — «людина — зна¬кова система» (бухгалтер, економіст, касир, радист, програміст, оператор). Дизайнери, художники, письменники, журналісти, композитори, музиканти, актори — представники четвертого типу професій «лю¬дина — художній образ». Ці професії пе¬редбачають роботу з творами літератури, мистецтва, а також інші види робіт у сфері естетики. П'ятий тип професій — «люди¬на —людина» — включає продавців, лікарів, вчителів, вихователів, бібліотекарів, слідчих, офіціантів, екскурсоводів. Для цих професій характерна робота з людьми — дітьми чи дорослими. Наприклад, у дитячому садку, в школі, з бригадою робітників на заводі тощо. Є. Климов розробив спеціальну таблицю, яка допоможе зорієнтуватися у власних ін¬тересах і схильностях, а також дасть більш змістовну і конкретну відповідь на запитан¬ня «Ким бути?».
Завдання 3 Перевірте стійкість своїх інтересів. 1. Протягом 3 хв. напишіть якомога більше слів. 2. А тепер знову-таки протягом 3 хв. на¬пишіть якомога більше слів про улюблене заняття. 3. Підрахуйте відсоткове співвідношення слів, які безпосередньо пов'язані з діяльністю або галуззю знань, яким ви надаєте перевагу до загальної кількості всіх написаних слів. Що вищий відсоток, то активніше ваше став¬лення до обраного виду діяльності або галузі знань. Високий відсоток свідчить про те, що ваші професійні наміри справжні. Порівняй¬те свої результати з результатами одноклас¬ників. За результатами виконання завдання 2 можна зробити цілком конкретні висновки. Наприклад, якщо із попереднього завдан¬ня випливає, що вас цікавлять точні науки, а результати підтверджують цей інтерес (най¬більша кількість слів, пов'язаних з точними науками), то можна зробити висновок про ваші стійкі професійні наміри і професійне самовизначення.
Завдання 4 1. Складіть загальну характеристику своїх інтересів і вподобань: • галузь інтересів; • якому типу професій надаєте пере¬вагу; • улюблене заняття. 2. Назвіть професії, які одночасно належа¬ли би і до області ваших інтересів, і до типу професій, і до сфери діяльності, яким ви надаєте перевагу. 3. Які вимоги пред'являють людині ці професії? 4. Де можна здобути освіту із цих професій у нашій країні? Практична робота. Методи¬ка «Карта інтересів» Психолог. Немає неціка¬вих або цікавих справ. Одній людині подобається будува¬ти, іншій — водити машину, третій — навчати дітей. Те, що сьогодні людині цікаво, завтра може захопити всі її почуття й думки. А людина може керувати своїми інтереса¬ми? Якщо так, то як це зробити? Звернімося до епізоду із добре відомого роману Марка Твена «Пригоди Тома Соєра», коли тітка Поллі покарала головного героя за чергову прови¬ну. Який же він знайшов вихід із ситуації? «Том вийшов на вулицю із цеберком вап¬на і довгим пензлем. Він окинув поглядом паркан, і радість тут-таки покинула його душу, й туга запанувала там. Тридцять ярдів дерев'яного паркану в дев'ять футів заввиш¬ки! Життя здалося йому безглуздим, існуван¬ня — тяжкою ношею... І раптом у ту чорну хвилю розпачу на Тома зійшло натхнення! Саме натхнення — блискуча, геніальна думка. Він узяв пензля і спокійно взявся до роботи. От удалині здався... той самий хлопчисько, глузувань якого він боявся найбільше. — Що, брате, змушують працювати? — Том круто повернувся до нього. — А, це ти, Бене! Я й не помітив. — Слухай-но, я йду купатися... так, ку¬патися! Мабуть, і тобі хочеться, а? Але тобі, звісно, не можна, будеш працювати! Ну, а як інакше! Том глянув на нього й кинув: — Що ти називаєш роботою? — А хіба це не робота? — Може, робота, а може, і ні. Я знаю тільки одне: Тому Соєру вона до душі... Чи щодня дістається хлопчакам білити пар¬кан?.. З тисячі, навіть, мабуть, із двох тисяч знайдеться хіба один, хто зумів би виконати це до ладу... Сам того не відаючи, він відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: щоб дорослий або хлопчик палко захотів мати якусь річ, нехай ця річ дістанеться йому яко¬мога складніше...» Звичайно, надати єдиний рецепт, як зроби¬ти нудну роботу цікавою, як керувати своїми інтересами і схильностями, неможливо. Але все ж ось деякі міркування, як вирішити цю проблему. 1. Перешкоди, які людина повинна подо¬лати для досягнення мети, збуджують, зміц¬нюють інтерес до неї. 2. Що відбувається, коли потрібно сісти за нецікаву роботу? Ми знаємо, що вона не¬ цікава, що нічого у нас не вийде. Робота ще не почалась, а вже нудно. Діє установка, як у цирку: виходить клоун, він ще нічого не зробив, не сказав, а нам вже весело, ми сміє¬мося. Ми знаємо, що буде весело, у нас уста¬новка на радість. Однак її можна змінити за власним бажанням, тому що вона піддається впливу уяви — це доведено і науковими до¬слідженнями. Якщо би ми могли уявити, що буде цікаво, ми внутрішньо налаштувались би на цікаву роботу, а саме це і потрібно на початку. Уявіть! Варто лише якимось чином налаштуватися на цікаве, збудити у собі гар¬ний настрій. І цього можна досягти. Треба згадати, як ви поводитесь, коли розпочинаєте улюблене заняття, і зробити точно так само. 3. Однієї установки мало. Потрібно до¬класти трішки зусиль і виконати роботу ре¬тельніше, ніж завжди. Працювати уважніше, віддати їй більше часу. Не поспішати. Ста¬ранність — основне джерело захоплення ро¬ботою. Якщо увага не зосереджена повністю на роботі, то вона стане нецікавою, оскільки інтерес — це і є зосередження уваги. Працювати старанно — значить приділити роботі достатньо часу і не поспішати. 4. Інтерес формується поступово, тому виникає запитання, скільки ж часу потрібно працювати над собою, щоб сформувався ін¬терес. Теоретично, один вчинок може стати фундаментом корисної звички. Але ж не за¬вжди. Деякі психологи на основі спостере¬жень стверджують, що для утворення звички потрібно три тижні, тобто двадцять один день. Єдиної відповіді немає. Тож скільки часу потрібно використати на формування у себе інтересу? До першого успіху і далі! Успіх надихає людину і дає їй сили, веде до захоплення. Успіх — власний наш інтерес. 5. Інтереси і схильності проявляються і формуються тільки в діяльності, пов'язаній з ними. Тому потрібно не чекати, коли інтерес або схильність виникнуть, а активно вклю¬чатися в різноманітну роботу. Саме така по¬ведінка дозволить виявити і сформувати ваші вподобання. Якщо вони в будь-якій галузі знань або практичній діяльності пов'язані із життєвими планами, то переходять у про¬фесійні. І це, звичайно, дуже добре.
Список літератури 1. Прошицкая Е.Н. Вибирайте профессии. — М.: Просвещение, 1991. 2. Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред. Б.А.Федоришина. — К.: Рад. школа, 1980. 3. Резапкина Г.В. Я и моя профессия. — М.: Владос, 2000. 4. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. — М.: Владос, 1996. 5. Уніят С, Комінко С. Вибір професії. — Тер¬нопіль: Підручники і посібники, 1997. 6. Чернявская А.П. Психологическое консультирование по профориентации. — М.: Владос, 2004.
|
