Каталог статей

ТЕМПЕРАМЕНТ  

ПРИРОДНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ.

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ

 Мета: ознайомити дітей з різними типами темпераменту і його виявом у поведінці людей. Показати позитивні й негативні сторони кож­ного типу, сприяти вибору професії, що най­більше підходить для темпераменту кожного учня.

План заняття

1. Вступ.

2. Визначення темпераменту, його типів.

3. Вияв темпераменту в побуті та спілкуванні.

4. Значення темпераменту, інтерес та емоції, їх виявлення у темпераменті.

5. Практичне визначення провідного типу темпераменту.

6. Професійні вимоги та їх відповідність ти­пам темпераменту.

7. Визначення темпераменту за сюжетними картинками.

8. Підсумок і рекомендації.

Хід заняття

Уявіть собі дві річки: одну спокійну, а нішу — стрімку гірську. Течія першої ледве помітна, вона плавно несе свої води, у неї немає сплесків, завихрень, водоспадів. Течія другої — проти­лежність. Річка швидко несе свої води, вода в ній клекоче, розбивається об каміння, перетво­рюючись на піну.

Як ви вважаєте, від чого залежать особливості течії цих річок?

...Саме так, особливості течії річки залежать від природних умов. Щось схоже можна спосте­рігати в особливостях поведінки людей. Одні люди зовні завжди врівноважені, спокійні, навіть сповільнені. Вони рідко сміються, погляд завж­ди холодний, рухи скупі. Потрапляючи у складні обставини або смішне становище, ці люди за­лишаються зовні спокійними, їхня міміка і же­сти Скупі, мова спокійна і розсудлива. Психічна діяльність таких людей рівномірна. А в інших — стрибкоподібна. Такі люди, навпаки, дуже рух­ливі, завжди жваві. їхня вимова уривчаста швид­ка й запальна, рухи хаотичні, міміка багата і ви­разна, жестикуляція надмірна. Нерідко навіть у звичайній розмові така людина пристукує но­гою, перебирає пальцями.

Різниця між цими людьми зумовлена при­родними, притаманними їм від народження психічними властивостями, які визначають ди­наміку психічної діяльності людини. Су­купність цих властивостей людини називають її темпераментом.

Існує чимало пояснень того, чому в різних людей різні типи темпераменту. Відомі лікарі стародавнього світу Гіппократ і Гален вважали, що темперамент визначається наявністю в організмі людини різних рідин і жит­тєвих соків та їх співвідношенням.

Пізніше виникла теза, згідно з якою темперамент людини залежить від будо­ви її організму та співвідно­шення окремих органів. Проте науково це обґрунту­вав лише видатний російсь­кий учений І.Павлов (1849— 1936). Він експерименталь­но довів, що індивідуальні особливості психіки зумов­лені виявом і співвідношен­ням двох головних нервових процесів — гальмування і збудження.

Залежно від співвідношення цих процесів, виділяють чотири типи темпераменту: сангві­нічний, холеричний, флегматичний і меланхо­лійний. Багато з вас читали роман А.Дюма «Три мушкетери». Згадайте його героїв (Д'Артаньян, Араміс, Атос і Портос). Всі вони сміливі ли­царі; і водночас усі відрізняються один від од­ного: один — жвавий і енергійний, інший — запальний і гарячкуватий, третій — мовчазний і стриманий, четвертий — чутливий і м'який. Справді, Д'Артаньян — типовий сангвінік, Араміс — холерик, Портос — флегматик, Атос — меланхолік.

У чистому вигляді темперамент зустрічаєть­ся дуже рідко, більшість людей має змішаний тип темпераменту. Такий, наприклад, як холе­рично-сангвінічний, сангвінічно-флегматичний або холерично-меланхолійний.

Хоча темперамент суттєво виявляється в зов­нішності особистості, він не визначає її соціаль­ної значущості, а саме: темперамент не впливає на інтелектуальні особливості людини, її талан­ти і здібності. Так, А.Суворов був сангвініком, Петро І, О.Пушкін — холериками, М.Гоголь, П.Чайковський — меланхоліками, М.Кутузов, І.Крилов — флегматиками. Але всі вони були великими людьми.

Будь-яка людина, незалежно від особливо­стей її темпераменту, за наявності інтересу працює енергійніше і швидше, ніж за його відсутності. У кожної людини радісна подія сприяє енергії та душевним силам. У І.Павлова є оповідання про долю трьох друзів, одним з яких він був сам. Вирішили вони разом всту­пити на природничий факультет. Двоє почу­валися добре: з цікавістю вчилися, слухали лекції, сили вистачало на все. А третій, який у школі захоплювався історією, впадав у мелан­холію і життя йому було нецікавим. Друзі, стурбовані таким його ста­ном, перепробували безліч способів, щоб зацікавити його чимось, та нічого не вдавалося. Одного разу вони зайшли на лекцію до юри­дичного факультету — ста­лося диво одужання: їхній товариш перейшов на цей факультет і був щасливий усе життя.

Темперамент не характе­ризує змістову сторону осо­бистості — спрямованість, ціннісні орієнтації, світо­гляд. Він мало піддається ко­ригуванню під впливом сере­довища і виховання.

Сьогодні психологічна наука за допомогою тесту дає можливість визна­чити провідний тип темпераменту.

Запитання тесту

1. Чи берете ви будь-яку відповідальність на себе?

2. Чи можете ви за необхідності виконувати цікаву роботу без зниження якості?

3. Чи впливає на вашу працездатність яскра­ве світло, шум, інші подразники?

4. Чи контролюєте ви себе у важкій, напру­женій ситуації?

5. Чи можете ви змусити інших дотримува­тись тих правил і норм, яких дотримуєтесь ви?

6. Чи притаманна вам раптова зміна на­ строю?

7. Чи часто ви залишаєте розпочату справу?

8. Чи важко вивести вас з рівноваги?

9. Чи втрачаєте ви терпіння, коли щось по­яснюєте?

10.Якщо ви переконані у своїй правоті, а з вами не погоджуються, чи вдається вам зберіга­ти спокій?

11.Чи властиво вам виражати почуття вели­кого задоволення чи невдоволення з приводу вчинків інших людей?

12.Чи ви за необхідності можете швидко приймати рішення?

13.Чи легко ви переключаєтеся з одного виду діяльності на інший?

14.Чи дуже вам заважають старі навички у виконанні нових завдань?

15.Чи швидко ви долучаєтеся до роботи?

Ці запитання передбачають відповіді за п'яти­бальною системою. Поставте 5 балів навпроти за­питання, відповідь на яке передбачає згоду, тобто «так»; бал 4 — швидше «так», ніж «ні»; 3 — «буває по-різному»; 2 — швидше «ні», ніж «так»; 1 — «ні».

Обробка результатів тестування

Запитання від 1 до 5 характеризують силу нервових процесів і підраховуються так: бал на 2 запитання рахується навпаки, а саме: якщо у вас 1, то поставте 5, якщо 2, то 4, 3 — 3; 4 — 2; 5 — 1; і сумуйте з рештою балів першої п'ятірки запи­тань. Запитання від 6 до 10 виражають урівнова­женість нервових процесів. Під час підрахунків усі бали рахують у зворотному порядку і суму­ють.

Запитання від 11 до 15 виражають рухливість нервових процесів. Під час підрахунків запитан­ня 14 рахується у зворотному порядку і сумується з рештою балів третьої п'ятірки.

Якщо сума балів за кожною з груп запитань більша за 13, то ставте «+», якщо менша або до­рівнює 13, ставте «—».

Ви отримали три значки, варіантність яких і визначає провідний тип темпераменту.

+ + + сангвінік

—   + + сангвінічно-меланхолійний
+ — + холерик

- - + меланхолійно-холеричний

+ + — флегматик

— + — меланхолійно-флегматичний
- - - меланхолік

+ - - холерично-флегматичний

Ми ознайомилися з різними типами темпе­раменту переважно з практичного боку, а зараз коротко охарактеризуємо кожен з чотирьох типів.

Люди-сангвініки легко спілкуються з людь­ми, швидко пристосовуються до незвичних умов життя, плідно працюють, якщо справа їм до впо­доби, але швидко «згасають» і починають нудь­гувати, коли втрачають інтерес. Вони часто не доводять справу до кінця, їм важко працювати в одноманітному ритмі, їхні почуття швидко змінюються.

Холеричний темперамент — надзвичайно рух­ливі, швидкі, неврівноважені люди з підвище­ною збудливістю. У холерика виразна міміка, швидка вимова, рухи. Він із захопленням береть­ся за справу, але швидко втрачає до неї інтерес.

Люди-флегматики повільні, врівноважені, розсудливі. Флегматик завжди спокійний, більш наполегливий. Проте за певних умов ці якості можуть перетворитись на байдужість до всього, що оточує, і до самого себе, на лінощі та без­вілля.

Меланхолік характеризується повільним пе­ребігом психічних процесів, пасивністю, зам­кнутістю. Водночас почуття меланхоліків гли­бокі, великої сили і тривалості. Меланхоліки чутливі до чужого горя, важко переносять не­вдачі, образи, важко пристосовуються до нових умов життя, схильні до самотності.

З цих коротких характеристик ви бачите, що кожен із типів має як позитивні, так і негативні якості. Хочеться ще раз наголосити, що людина — улюблене дитя природи, яка для всіх приго­тувала своє місце й призначення. Тип темпера­менту не впливає на тривалість життя, не пере­шкоджає повноцінній праці й саморозкриттю. Головне — обрати професію, зміст якої відпові­датиме типу вашого темпераменту.

Уявіть на хвилину холерика або сангвініка, що працює фармацевтом або манікюрником, сидить на годинниковому заводі, де всю зміну доводиться виконувати одноманітну роботу. Уявіть також метушливу, запальну й ініціатив­ну медсестру — це ж небезпечне явище. Тут обо­в'язковим є конфлікт не лише з оточення, а й насамперед з самим собою. Спільними рисами цих професій є врівноваженість, витримка, спокій.

Змалюємо подумки ще один портрет: пілота-флегматика. У повітрі не зупинишся, для об­міркування ситуації залишатиметься кілька се­кунд. У таких ситуаціях немає місця для життє­вої звички: подумати, порадитись.

І все-таки більшість професій досяжна для представників усіх типів темпераменту. Люди пристосовуються до різних вимог професії за рахунок індивідуального стилю діяльності, який допомагає використовувати переваги певного типу темпераменту і зводити до мінімуму його слабкі сторони. Індивідуальний стиль вияв­ляється у тому, що людина знаходить і викорис­товує різні прийоми, за допомогою яких ком­пенсує невідповідність свого типу темперамен­ту і вимог, які перед нею постають, залежно від обраної професії.

У випадку явних протиріч «ціна» присто­сування до професії може бути дуже високою, що виявляється в постійному напруженні, пе­ревтомі, невдоволенні собою і роботою, не­врозах. Так, наприклад, жваву людину втом­лює одноманітна робота, що потребує трива­лої зосередженості. Тривожні люди, які пе­ребільшують неприємності, небезпеку, надто переживають, що щось трапиться. Вони не повинні виконувати відповідальну роботу, але вони можуть бути дуже корисними, уважни­ми і спостережливими у виконанні однома­нітної і копіткої роботи. Емоційно нестійкій людині (чутливій до зауважень) не варто обій­мати відповідальні трудові посади. У спри­ятливих умовах такі люди можуть виявляти принциповість, точність оцінок, високу май­стерність.

Особливості темпераменту необхідно не при­ховувати, а враховувати, використовувати, за не­обхідності компенсувати шляхом добору відпо­відної діяльності.