Мета: поглибити знання учнів про
Україну; розширити поняття «родина», «сім’я», «батьки», «діти»; розвивати
мовлення учнів, виховувати патріотичні почуття приналежності до українського
народу; виховувати любов та бережне ставлення до українських традицій.
Обладнання: оформлення дошки
фотографіями родин; галерея хусток; на столах роздатковий матеріал.
Хід заняття
Слово
вчителя.
Ти прокинувся вранці,
Усміхнись до людей,
Радість в сонця рум’янці
Відповість»Добрий день!»
«Добрий день!»-
Значить вдосталь
Буде в світі добра.
Добрий день,вам дорослі!
Добрий день, дітвора!
Виступ
дітей-вірші.
Найкраще слово в мові нашій – мама.
Все на землі від материнських рук.
Вона нас впертих й неслухняних.
Вчила добра – найвищої з наук.
Так, слово «мама» здавна у народі
Всі піднімають майже до зірок,
Шанують трепетно у будь-якому роді
Й несуть в свята першоцвіти й бузок.
І в місті, і в найменшому селі
Всього дорожче ти наш, тільки ти.
Батьки дали нам крила, щоб літати,
Тож не забудь про рідну маму й тата.
І встигли добре слово їм сказати
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Роде наш красивий –
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово.
На світі білому єдине, як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
Діти займають місця.
Виступ дослідницьких груп про маму.
Виступи про хустку,кулінарію і квіти.
Ведучий. Сім’я сильна своїм родинним
вогнищем, своїм корінням. Я хочу, щоб це підтвердили діти. Адже вони, готуючись
до свята, відшукали у своїх рідних ще й море приказок, прислів’їв про сім’ю,
родовід, які склав народ.
-
На сонці тепло, а біля матері добре.
-
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
-
Без сім’ї немає щастя на землі.
-
Діти – окраса дому.
-
Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.
-
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
-
Молодь багата мудрістю батьків.
-
Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.
-
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
-
Той добре серце має, хто слабшого захищає.
-
Як матір покинеш, то й сам загинеш.
-
Любов матері і на відстані гріє.
Ведучий. Пропоную
загадки.
1. Жінка, яка
досягла старості. (баба)
2. Батько матері чи батька. (дід)
3. Як називається вишита сорочка (вишиванка).
4. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений
хутром (жупан).
5. Глиняний посуд, в якому варять їжу (горщик).
6. Велика глиняна посудина у вигляді глибокої
миски для розтирання маку, для вареників та іншої їжі (макітра).
7. Дерев’яний нашийник для великої рогатої худоби
(ярмо)ю
8. Вид дорожнього мішка, що його носить, звичайно
за плечима. (торба).
9. Переносна лава для сидіння (ослін).
10. Дерев’яне ліжко для відпочинку (Лежак).
11. Група людей, що складається з чоловіка, жінки,
дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (родина).
12. Нерідна мати стосовно дітей свого чоловіка
(мачуха).
13. Син брата чи сестри (племінник, небіж).
14. Маленькі хлопчик чи дівчинка, син чи дочка
незалежно від їхнього віку стосовно своїх батьків (дитина)
Ведучий. Далі – творче завдання.
1. Для хустки з візерунків
скласти хустку.
2. З квітів скласти букет.
3. З овочів зварити борщ та
суп.
Вірші про овочі.
Ось зелені та цупкі
На городі огірки
Довгі, соковиті,
Бадиллям повиті.
Помідори чималі
Червоніють на гіллі.
Полюбляють
діти
Сік томатний пити.
А у гичці бурячок
Темний заховав бочок,
Щоб поїсти борщику.
Звариш його в горщику.
Нагодує всіх вона –
Ця картопелька смачна.
Її бульби їстівні
Викопують восени.
Сто листків капуста має
І тому не замерзає
Навіть взимку у кагатах,
Якщо старанно сховати.
Руденька морквина
Містить вітаміни,
Хто її вживає,
Хвороби не знає.
І зелену, і руду,
Цибулинку я знайду.
Хоч пекуча і гірка,
Та ж гарненька яка!
Вірші про квіти
Земля українська щедра, квітуча:
З весни аж до осені носить вінок.
Душа українська весела, співуча,
Її звеселяють барви квіток.
Жоржини квітують високі, пихаті.
Вищі за мене і раді тому.
Поки ви взимку будете спати,
Я, може, ще вище за вас підросту.
А ось чорнобривці, як хлопці сміливі,
Все літо цвітуть та радують нас.
Вже жовтень холодний – вони ще красиві,
Не хочуть знімати чудових прикрас.
Мак в візерунках дітей червоніє:
Дарунок малюють донька та син.
Може він мамине серце зігріє,
Горить наче вогник на аркуші він.
Дослідження про хустку
Хустка – берегиня. Хусткою українка закриває
волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про
велике волелюбство українок.
Хустка, як невід’ємний елемент одягу підкреслює
його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріал, статус жінки,
нагадує її обов’язки.
В Україні хустка має побутове і обрядове змагання.
Білий колір – національний характер української хустки. Барвисті – запозичені
від болгарів, а ті запозичили від турків та персів. Колись хустки в Україні
вишивались шовком, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві
нитки, зрідка – чорні. Сині нитки ніколи не вживалися окремо. Орнамент на
хустках був переважно геометричний, а у 18 ст. увійшов у моду рослинний
орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих хустках можна
було зустріти зображення птахів, півників, голубів…
Я розказую історію хустки. Хустка – життя …Вона
пам’ять роду, його святиня. Отже, хустка – це оберіг жінки, бо оберігає її від
усього злого, лиха, хвороби.
Далі виступ мам.
Пісня.
| 
