Каталог статей

КОРЕКЦІЙНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ГРА

Останнім часом явища дезадаптації в дітей і підлітків стали предметом численних медичних, психофізичних і психологічних досліджень. У сучасних шкільних програмах майже немає спеціальних занять, присвячених формуванню соціальних навичок або їхніх окремих елементів. Передбачається, що «життя всього навчить». Але хоча в цьому є дещиця істини, все-таки орієнтоване навчання допомогло б уникнути багатьох проблем.

етою роботи шкільного психолога є організація профілактики й подо­лання учнями шкільної та соціаль­ної дезадаптації. На мій погляд, найбільш успішно реалізуються профілактичні про­грами, в яких навчання соціальних і здоров'язберігаючих навичок збереження здоро­в'я реалізується через гру, програвання й переживання ситуації.

Мета:

•      формувати найважливіші соціальні навички, що сприяють успішній адаптації
в суспільстві;

•      формувати здатність конструктивно взаємодіяти з членами групи в досягненні
загальної мети;

•      вивчити психологічний клімат у класі.

Завдання:

•      сприяти адаптації дітей у суспільстві;

•      ознайомити дітей зі старшою шко­лою, з кабінетною системою роботи, з учи­телями;

•      сформувати прагнення до спільної діяльності з однокласниками, уявлення
про залежність результату загальної робо­ти від розподілу обов'язків і дотримання їх
колективом;

•      вивчення психологічного клімату в класі, розподіл ролей, виявлення «лідера»,
«знедолених», «знехтуваних» учнів.

Методичне оснащення:

•      конверти з запитаннями для учнів з урахуванням розташування школи, кабі­нетів, робочого персоналу;

•      фломастери, маркери, ватман (2 ар­куші), аркуші формату А4, ручки, грамота, скотч, повітряні кулі, бейджики з імена­ми й прізвищами дітей, фотографії ма­ленького формату всіх дітей і вчителя, ко­льоровий папір, ножиці, клей, стрілки для проходження етапів шляху, тканина (смужки завширшки 25 см завдовжки 5 м)
двох кольорів, вивіска-плакат з написами острів «Казковий» і місто майбутнього
«Мудре».

Правила гри

1. «Один за всіх, усі за одного».

2.  Дій толерантно.

3.  Без стуку не входь.

4.  Голосно не говори —тривають уроки.

5.  Поводься так, як хочеш, щоб із тобою поводилися.

Ведучий. Діти! З роки тому ви вступили до нашої школи.

Чи вміли ви тоді читати, писати, розв'я­зувати задачі, спілкуватися в такому вели­кому колективі — одним словом, навчати­ся? Напевно, ні.

Але от минуло 3 роки, і що відбулося? Ви читаєте, пишете, розв'язуєте задачі, ма­люєте, співаєте, обстоюєте свою думку. У вас у класі відбулися зміни, ви подорослі­шали. У вас з'явилося багато друзів, є улюб­лені предмети, вчителі (називають їх).

Ви незабаром підете до 5-го класу. Це цікавий період життя. У вас з'явиться ба­гато нових друзів-учителів. Ви взаємодіятимете у великому дорослому колективі. На вашому шляху будуть ситуації, з яких вам треба вміти вийти з гідністю. І наша мета допомогти вам у цьому.

Але настав і ваш час осягати щось нове, невідоме для вас, іти вперед. Вам за ці роки довелося подолати багато труднощів. Як ви з ними впоралися, чи готові ви йти в дорос­ле життя, зараз ми це побачимо.

Починаймо нашу казково-реальну гру

Відомо, що існують два світи — сучас­ності та майбутнього.

У світі сучасності є острів «Казковий», де живуть 32...людини, це красиві й ро­зумні діти. На цьому острові є головна лю­дина, яка керує всім життям острова, — це мудра, сильна, чарівна жінка, проводир усіх боїв і боїв за честь свого острова, і звуть її Тетяна Петрівна.

Але час спливає невблаганно швидко. Діти ростуть, і їм стає тісно на острові. І муд­ра Тетяна Петрівна  приймає рішення йти в похід і взяти штурмом велике місто майбутнього «Мудрий».

Діти острова «Казковий» уже готові узя­ти місто майбутнього.

Але раптом почали відбуватися дивні речі. Зникла Тетяна Петрівна, залишивши лист.

Діти читають листа

 «Дорогі діти!!! Я вас дуже люблю. І тому хочу перевірити вашу відданість нашому красивому й улюбленому островові «Казко­вий». Шукайте мене в кінці шляху. Для цьо­го вам доведеться подолати багато пере­шкод. Але ви в мене вже дорослі й мудрі, я у вас дуже вірю і довіряю вам цей шлях пройти самим. Удачі вам!!! до зустрічі».

Ведучий пояснює дітям, як проходити шлях. Поділяє дітей умовно на 2 групи (гру­пи самі вибирають назву). Усі читають пра­вила. Погоджуються з ними.

Починається подорож. Усі питання гру­па записує.

Маршрут і список запитань формується у міру просування груп.

Діти йдуть один за одним на перший поверх.

Кабінет психолога. Перша зупинка — запитання до психолога. Кого найбільше любить психолог? (Дітей.)

Діти просуваються, стрибаючи на правій нозі до кабінету секретаря по червоній стрічці.

Секретар. Скільки дітей у вашому класі?

Директор. Як звуть директора школи?

Медпункт. Що необхідно зробити, якщо упала людина? (Допомогти підвести­ся, запропонувати допомогу, подзвонити ОЗ і т. д.)

Кабінет завуча. Хто господар кабіне­ту? Які події відбуваються в цьому кабінеті?

(Діти просуваються по синій стрічці, стрибаючи на лівій нозі)

Їдальня. Як звуть головного кухаря? Що найбільше люблять готувати кухарі?

(Стрілки йдуть звивистою лінією. Діти пересуваються один за одним.)

Учительська. Скільки в школі вчителів? Скласти вірш для усіх учителів школи — першій групі, про шко­лу — другій групі.

Кабінет біології. Що в кабінеті цікаво­го? Написати, як звуть господаря кабіне­ту?

Кабінет інформатики. Скільки в школі комп'ютерів? Для чого вони
потрібні?     .

Кабінет малювання. Намалювати за­гальний малюнок у подарунок школі.

Усі йдуть з кульками між животом і спиною один за одним (щоб кульки не впустити) від кабінету малювання до кабінету директора. Перед кабінетом усі кульки в руках. Відкрити кабінет. (У кабінеті ховається директор). Завдання – скласти вірш своїй улюбленій учительці. Йдуть до Тетяни Петрівни, читають вірш і вручають кульки.   

Усі стають у коло, посередині Тетяна Петрівна  з двома дітьми, і йдуть у молодшу школу у свій клас.

У холі школи всі в колі. Вправа «Ромаш­ка».

У класі триває нагородження дітей гра­мотою і пропонують частування.

Через якийсь час після цього заходу діти вирізають з кольорового паперу кожний свою долоньку. їм пропонується зробити дарчий напис у вигляді зменшувально-пе­стливого прикметника для своєї вчитель­ки. Усі діти працюють з психологом. Наклеюють усі долоньки на аркуш, у центрі яко­го на великому жовтому колі, у вигляді сон­ця, розташовані фотографії дітей і вчителя. Усі дружно, з гарним настроєм, дарують цей плакат учительці.

Примітка

Роботу закінчено. Море позитивних емоцій у дітей, у вчителя (розплакалася, зі словами «мені ніхто ніколи не говорив стільки приємних, ласкавих слів, я це па­м'ятатиму все своє життя»).

Спілкування з дітьми приносить мені величезне задоволення. Я людина творча і у своїй практиці часто застосовую рольові ігри, тренінги. Вважаю, що форма спілку­вання тут «на рівних», а це дуже важливо для розкриття творчого потенціалу дитини. Програючи свою роль і переживаючи ситу­ацію, дитина вчиться сама приймати рішення, самостійність — це її дорослість. А бути дорослими прагнуть усі діти.