Минулі роки відлітають у вічність. Давно затихли останні постріли воєнних гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни. Але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.  Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не  забуто». 

Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу. 22 червня навіки залишиться в нашій пам’яті як День Великої Скорботи…