Чаплинська СЗШ - До 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка
П`ятниця, 29.03.2024

Чаплинська СЗШ

Безпечний інтернет
Україна в нас одна
Україна у нас одна
Погода в Чаплинці
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 107
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка



До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка…

                Нещодавно в нашій школі пройшло свято «Пахнуть вишні…», присвячене символу України – вишні. Гість свята кандидат філологічних наук Дуб Кость Семенович презентував свій  вірш «Чаплинська вишня» та виступив перед вчительською і учнівською аудиторією.

          Діти познайомились із багатогранністю цього образу.  Вже в колисковій пісні згадується:

Під вікном тремтить вишенька мала,

В хатку проситься, бо прийшла зима.

Цю пісню майстерно виконала учениця  7 класу Бербенчук Анастасія.

         Говорять, що українець без вишні,  як дитина без мами. Вишня — берегиня, яка ревно оберігає святий спокій родини, хрестить перед сном і на світанку, благословляє в дорогу, і, ставши навшпиньки, вічно виглядає з-за верхівки даху дітей у далеких полях і обнімає гнучким гіллям, як рідних, — листочком погладить, пелюсткою білою - пребілою помилує, вишенькою обдарує. Пісня «Мамина вишня» у виконанні одинадцятикласників дала можливість пригадати своє дитинство, задуматись. Мама завжди чекає вдома зі смачними пирогами з вишнями. Від кожного класу учні школи представили кулінарні страви з вишнями. Повар шкільної їдальні Дроняк Євдокія Григорівна розповіла всім присутнім про те, які страви можна приготувати, використавши вишні. Дівчаток навчила готувати найпростіші млинці з вишнями, вершками та шоколадом.

         Далі Богдан Олександр запропонував поговорити про користь вишні для здоров’я, бо вони є першими ластівками фруктово-ягідного сезону. Відповідь на це запитання люб’язно дала фельдшер загальної практики сімейної медицини у с. Чаплинка  Клисак Наталія Луківна.

         Та і як було не любити нашу вишню! Вона стояла за вікном, як людина: у травні простягала через відчинені вікна до хати квітучі віти-руки в білих сорочках; у липні , подавала нам у цих руках червоні вишні, і їх можна було нарвати просто з хати, ставши на підвіконня; у грози й у зимову пору стукала в шибки, шукаючи захистку; у сонячні дні дарувала затінок, а в місячні ночі розповідала нам дивну казку...  Єделькіна Катерина розповіла легенду про петриківську вишню.  Викладачі Петриківської дитячої художньої школи імені Т. Я. Пати Лук’яненко Людмила Михайлівна та Данилейко Олена Олексіївна розповіли про те, як на синьому, спокійно-величавому фоні, вони вчать дітей малювати біло-червону петрківську вишню. Подякували учням Туренко Ользі, Опальнюк Аліні, Дугинець Катерині, Москаленко Владиславу, Волошин Марії, Граковій Вікторії за співпрацю і запросили інших дітей на навчання до художньої школи.

         У поета-земляка Володимира Земляного є збірка «Петриківська вишня».   А починається вона віршем «У Петриківці вишня зацвіла…», який прочитала Дугинець Катерина.  Володимир Земляний, згадуючи історичне минуле, у своєму  вірші «Петро Калнишевський» пише і про вишню. Цей вірш прочитала Розумна Аня.

         Чи не згадати відомі з дитинства рядки Т.Г.Шевченка, які малюють картину весняного вечора в українському селі, картину буяння вишневих садків, яке розносить пахощі цвіту вишень широкими просторами неньки України. На святі звучав вірш «Садок вишневий коло хати» у виконані одного  з кращих читців школи Турти Валентина.

         Вишневий сад є окрасою кожного обійстя у нашому селі. Він приваблює кожного п’янким запахом цвіту, манить прохолодою або ж соковитими ягодами. Вірш Степана Пушика «Вишенька» прочитав учень 7 класу Клисак Олександр.  Дівчатка-першокласниці показали образ вишеньки в танці. А одинадцятикласниці заспівали пісню «Ой у вишневому саду», наголосивши на тому, що вишневий сад є найпоширенішим  пісенним образом. Сюрман Аліна розповіла про народні традиції і запросила до всім відомої пісні «Пахнуть вишні або перелаз», яку завжди чути на весіллі.

         Усенко Олена розповіла про неперевершений модний аксесуар – парфуми. Прорекламувала сайти, які можуть підказати духи із запахом вишні – це може бути просто вишнева нота або запах вишневого варення в їх складі.

         На святі діти слухали художнє читання (запис у виконанні артистів) вірш Лесі Українки «Вишеньки» та вірш «Вишенька», в якому очі порівнюються зі стиглими вишнями.

         Виявляється, вишня є ще символом людської пам’яті.  Це підтвердили хлопці одинадцятого класу, заспівавши пісню «Дідова вишня». Оповідання Василя Сухомлинського «Я вирощу внучку, дідусю», яке прочитала Опальнюк Аліна,  ще раз переконало нас в цьому . Після чого біля школи всі дружно посадили алею  вишень, присвячену 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

         Отож, бережімо все старе й предковічне. Бережімо те, чим дорожили наші діди й прадіди.

          

Педагог-організатор Чаплинської СЗШ

                  Петриківського району

Москаленко Наталія Вікторівна


Слово про  Шевченка

Сонечко встає, півник вже співає,

А поет ще з ночі все вірші складає.

Себе Тарасом називає,

А прізвище – Шевченко має,

Його творчість весь народ знає.

                                                                                            Байрак Нікіта учень 4 класу

 

Тарас Шевченко - геній ХХІ століття

До 200 річчя з Дня народження Тараса Шевченка

Сценарій до фільму

(Заходить мати,  несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходять діти.)

Мати: Сьогодні ми будемо "вишивати” на білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка.

Син: Мамо, для чого ви запалили свічку?

Мати:       Коли людина на світ приходить, Бог запалює свічку, і горить та свічка по-різному.  Коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка  світить ясно, так що  далеко видно. Бачиш, ця свічечка горить яскраво.

Син:          Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати:       Старайся, мій сину . (Гладить його по голові).

Мати:       Давайте пригадаємо життєвий шлях Тараса Шевченка.

(Пригадавши життя Тараса Шевченка, сіли мати та діти вишивати рушник його долі)

Виходять малий Тарас і його мати.

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово — і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди — з краю в край

Лютує панство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами змитій,

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене.

Мої ви квіти нещасливі.

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

(Тарас дивиться на батьківьку хату.)

Тарас.

У тій хатині, у раю.

Я бачив пекло… Там неволя

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

(Дивиться на матір і обнімає її.)

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

(Малий Тарас і мати, плачучи, виходять.)

Мати: Яким же кольором ми вишиємо перші стібки на рушнику Шевченка?

(Діти з матір′ю шиють візерунок чорними нитками, що символізує сирітство Тараса Шевченка.)

Мати:  Чи були в дитинстві Тараса радісні, світлі дні?

Донька: Сестра Катерина любила  малого Тарасика.

(Шиють візерунок із червоних ниток)

Донька: Я знаю ще і про  щиру, вірну дружбу Тарасика та Оксани.

Виходять малі Тарас і Оксана.

Тарас.

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

Оксана.

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Тарас.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи.

(Обоє виходять.)

(Діти з матір′ю шиють візерунок чорними нитками.)

Мати: Радісними, світлими були в дитинстві Тараса й ті дні, коли він служив в управителя Яна Димовського, який допомагав йому пізнати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким. Шевченко завжди з вдячністю згадував свого добродійника.

(Вишивають на рушнику  червоний візерунок.)

 Син: Розлука Тараса з рідним краєм тривала довгих чотирнадцять літ.

(На рушнику діти з матір′ю вишивають чорний візерунок.)

Мати: Шевченко багато їздив по Україні, часто зустрічався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки свого поневоленого народу.

(Виходять селяни з косами, граблями. Серед них і Шевченко.)

Д і д:Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе!

Селянин.

Пани-кати… Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають,

Бо нічим обуть княжат недорослих!

Дівчина: …а он розпинають

вдову за подушне, а сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! в військо оддають!

Жінка: …а онде під тином

Опухла дитина, голоднее мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

Д і д: Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?

Дівчина: Чи довго ще на сім світі катам панувати?

Шевченко: (задумливо) Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкують незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших.

Селянин: Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші.

Шевченко: А що мені буде?

Селянин : У москалі оддадуть.

Шевченко: Нехай!

(Входять жандарми і зарештовують Шевченка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами. З’являєтьься слідчий, а селяни виходять).

Слідчий:  У вірші під назвою "Сон” зухвало описується його імператорська величність і государиня імператриця. Ви … зневажаєте її величність, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там… не можу пригадати … Смеркалося … огонь … огнем…

Шевченко: Я нагадаю!

Смеркалося… огонь огнем

Кругом запалало,—

Аж злякавсь я…”Ура! Ура!

Ура!” — закричали.

(Чути барабанний дріб. Під його звуки cлідчий читає наказ.)

Слідчий: Государ імператор височайше повеліваєває: призначити Шевченка в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати й малювати.

(Жандарми виводять Шевченка.)

(На рушнику діти вишивають візерунок чорними нитками.)

Мати: Палку поетову любов до України позначимо на рушнику багатьма червоними візерунками.

(Вишивають червоний візерунок.)

Мати: Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України.

(Вишивають чорний візерунок.)

Мати: Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слава і вічна пам’ять, які пронесуть у своїх серцях живі й ненароджені земляки поета в Україні й не в Україні…

Чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності.

(Вишивають червоні візерунки. Завершується сценарій до фільму «Тарас Шевченко – геній ХХІ століття»  піснею про Т. Шевченка сучасних авторів.)

 

Педагог-організатор Москаленко Наталія Вікторівна






 



Форма входу

Освіта Дніпропетровщини
Київський час
Знайди себе
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Географія сайту
free counters
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz